"Київський Діалог" 2012 в Берліні

„Міграція як європейський виклик на прикладі України"

Восьмі Київські Діалоги на тему: „Міграція як європейський виклик на прикладі України“ відбулись 28 - 29 лютого 2012 року в Берліні.

Програма

Восьмий Київський Діалог: "Міграція як європейський виклик на прикладі України"

Учасники

Референти

Наталія Бочкор

(*1985) Директор департаменту науково-методичної роботи, координатор програми з захисту дітей від комерційної сексуальної експлуатації та торгівлі дітьми. Вищу освіту у галузі перекладознавства здобувала у Гуманітарному інституті Національного авіаційного університету у м. Києві. За часи роботи в Центрі займала також посади менеджера превентивно-освітніх програм, директора департаменту захисту прав дитини, була консультантом Національної гарячої лінії з попередження торгівлі людьми. Займалася розробкою та відкриттям Електронної гарячої лінії з протидії дитячій порнографії, брала участь та організовувала проведення досліджень з сексуальної експлуатації дітей в туризмі, стану викладання теми торгівлі людьми в професійно-технічних закладах освіти, педагогічних вузах та інших навчальних закладах, а також моніторингу реалізації державної політики у сфері попередження торгівлі людьми.

Максим Буткевич

(*1977) Співкоординатор Проекту “Без кордонів” ГО “Центр Соціальна Дія”. Проект опікується наданням допомоги біженцям та шукачам притулку в Україні, моніторингом та протидією проявам ксенофобії, расизму та інших форм дискримінації в українському суспільстві, інформаційно-освітньою роботою. 1998 року закінчив філософський факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка, спеціалізація – соціальна філософія, філософія історії. 2005 року отримав в Університеті Сассекса (Велика Британія) ступінь магістра мистецтв з антропології розвитку та соціальної трансформації. Починаючи з 1999 р., працював у засобах масової інформації. У 2007-2010 роках – старший викладач Могилянської Школи журналістики НаУКМА. У 2010-2011 – Регіональний радник з питань громадської інформації Представництва УВКБ ООН в Білорусі, Молдові та Україні.

Андрій Васькович

Президент Карітасу України, віце-президент та член правління Карітасу Європи. Навчався в Папському Григоріанському університеті в м. Рим та в Українському Вільному Університеті в м. Мюнхен. З 1987 по 1992 рік – шеф-редактор україномовної газети в Мюнхені, вересень 1992 року до серпня 1993 року – організація редакційного бюро та головної редакції щотижневої газети в Україні. Вересень 1993 року по 1995 рік – співзасновинк та головний редактор німецькомовного щомісячного видання „Ukraine Report“, журналу про українську політику, економіку, право та культуру в Києві. З 1995 року по 1998 рік – вільний журналіст. З 1998 року по лютий 2001 року – керівник київського бюро Карітасу України. З лютого до червня 2001 року – керівництво пресового бюро Католицьких Церков в Україні з приводу офіційного візиту Папи Римського Іоана Павла II в червні 2001 року в Україну.

Гайко Габбе

(*1971) Адвокат. Окрім того працює в якості референта для Єзуїтської служби біженців в Німеччині. Після навчання в Німецькій журналістській школі в Мюнхені та студій в Гамбурзі та Лондоні він зробив свою багаторокову позапрофесійну діяльність в сфері міграції та політичного притулку своєю професією. Основні напрямки роботи: гуманітарне право проживання пов'язане, зокрема, з європейським та міжнародним правом, та міграційне соціальне право.

Клаудіа Гавріх

(*1966) Референтка в акції солідарності Реновабіс. Гавріх працювала в Німецькій спілці Карітасу референткою по країнах Південно-Східної Європи, а також працювала управляючою справами в католицьких молодіжних спілках. Клаудіа Гавріх вивчала східно-європейську історію та германістику в Бохумі та Майнці.

Ребекка Гармс

(*1956) Співголова фракції Зелених/Європейський вільний альянс в Європейському парламенті. Студіювала лісовідновлення та лісорозведення. У 1997 р. була співзасновницею громадянського руху проти захоронення у Ґорлебені атомних відходів. З 1988 по 1994 р. у співпраці з Вендлендським Кінокооперативом брала участь у продукції серії документальних фільмів. У 1994 р. кандидувала до Ляндтаґу у федеральній землі Нижня Саксонія, у 1998 р. очолила там фракцію. Найважливішою для неї завжди була тема енергетичної політики. Свою лінію за використання відновлювальних енергій, за ефективне використання енергії та проти ренесансу атомної енергії, Ребекка Гармс з 2004 р. продовжує проводити в Європарламенті, в Комісії з питань індустрії, досліджень та енергії. Член Комітету з питань парламентської співпраці між Україною та ЄС та заступник Комітету з питань охорони навколишнього середовища.

Катрін Гердсмайєр

Співробітниця комісаріату німецьких єпископів. Студіювала право в Трієрі, Алькалі де Хенарес (Іспанія) та Фрайбурзі в Брайзгау. Паралельно до навчання закінчила фахове юридичне навчання франзузькоб мовою. Після цього - однорічне перебування в Гондурасі, праця, зокрема, в проекті по захисту прав жінок. В рамках рефендаріату закінчила чотиримісячне стажування в Міжнародному бюро Єзуїтської служби біженців в Римі, де, окрім іншого, створювала дослідження по правах мігруючих робітників. В 1996 здала перший, в а 1999 - другий юридичний державний екзамен. Основні напрямки роботи: права мігрантів та біженців, права людини, співробітництво по політиці розвитку, державне церковне право та інше.

Проф. д-р. Ярослав Грицак

(*1960) Професор Українського Католицького Університету, Доктор історичних наук. Директор Інституту історичних досліджень Львівського державного університету ім. І. Франка, гість-професор (1996-2009) Центральноєвропейського університету у Будапешті, Почесний професор НаУКМА. Перший віце-президент (1999-2005) Міжнародної асоціації україністів. Головний редактор наукового річника «Україна модерна», член редакційної колегії часописів «Am Imperio», «Критика», «Slavic Review», член наглядової ради журналу «Harvard Ukrainian Studies». Має понад 500 наукових публікацій на історичну тематику. Відомий також своїми публіцистичними творами.

Патер Штефан Дартманн SJ (Орден Товариства Ісуса)

(*1956) Головний управляючий справами акції солідарності Реновабіс, член Ордену єзуїтів. В 1978 році вступив в Північнонімецьку провінцію Ордену Товариства Ісуса. Після дворічного новіціату в Мюнстері, складав свій перший обіт. Дартманн вивчав теологію в вищих школах Мюнстеру, Єрусалиму, Мюнхену, Франкфурту та Уппсали. Багато років займався душпастирською діяльністю в Швеції, де був також висвячений на священника в Стокгольмі в 1986 році. З 1993 року по 2004 рік він був священником в парафії Св. Євгенії, яка була під опікою єзуїтського ордену в шведській столиці. З 2004 року по серпень 2010 року Штефан Дартманн був керівником провінції об'єднаного в 2004 році Німецької провінції єзуїтів.

Д-р Гайке Дьорренбехер

(*1966) Управляюча справами Німецького Товариства Східної Європи. Вивчала політичні науки, історію та славістику у Берлінському Вільному університеті. Займала посаду програмного директора в Європейській Академії Берліну, була науковим співробітником Німецького Товариства Зовнішньої політики, заступником директора Європейської Академії Берліну 2009-2011 р. керувала представництвом фундації Фрідріха Науманна у Києві.

Др. Райнхільд Рене Ернст

З липня 2011 року заступник керівника відділу по міграції Німецького товариства з міжнародного співробітництва. До цього працювала шість років представником кампанії Організації Об‘наних Націй у Німеччиніі по реалізації Цілей Розвитку Тисячоліття. Отримала вчений ступінь доктора сільськогосподарських наук і працювала понад десять років у Південній Америці, Африці та Південно-Східній Азії. Працювала над проектами Німецького Товариства з Міжнародного Співробітництва, Німецької Служби Розвитку, з Міжнародним Банком і з Продовольчою та Сільськогосподарською організацією ООН (ФАО). До діяльності в ООН працювала керівником відділу проектного менеджменту при Міжнародному Інституті Роззброєння в Бонні.

Віола фон Крамон

З 2009 року член фракції Союз 90 / Зелені у Німецькому Бундестазі і спікер фракції з питань зовнішніх зв'язків Європейського союзу і координатор спорткомітету. Одночасно з цим вона є членом німецької делегації при Парламентській Асамблеї Ради Європи та ОБСЄ і відповідальна у своїй фракції за міжнародну парламентську стипендію Бундестагу. Основні напрямки її діяльності: Східна Європа, Південний Кавказ, Центральна Азія та Китай. Віола фон Крамон навчалась у Бонні та Кенті (Великобританія) на факультеті сільськогосподарських наук, працювала у інтернаціональнихь проектах переважно у Східній Європі. У 2008 році отримала премію Трансатлантичного конкурсу ідей USable від фонду імені Кербера.

Др. Хольгер Кольб

Науковий співробітник при раді експертів німецьких фондів інтеграції та міграції. Навчався 1998-2000 рр. у Вестфальському університеті ім. Вільгельма у Мюнстері. Вивчав політологіїю, економіку, політичну економіку, історію. 2002-2008 був науковим співробітником у Педагогічному університеті у Фрайбурзі та університеті Оснабрюк. У 2008 році був пост-докторантом у Вестфальському університеті ім. Вільгельма у Мюнстері.

Др. Бербель Кофлер, член Бундестагу

З 2004 року є членом Бундестагу. Замісниця голови фракції партії СПД в Бундестазі по питаннях політики розвитку, член робочої групи Бундестагу по економічному співробітництву та розвитку, член робочої групи по охороні навколишнього середовища, охороні природи та безпеки реакторів. З 2005 року Бербель Кофлер є головою Німецько-української парламентської групи в німецькому парламенті. Бербель Кофлер народилась в 1967 році в м. Фрайлассінг. Навчалася банківській справі, вивчала інформатику, славістику та романістику та закінчила навчання отримавши ступінь доктора філософії. Перед її діяльністю, як член парламенту, вона була доцентом школи цивільної служби, працювала вільним викладачем мов та була два роки лекторкою ДААД в Москві.

Доріс Кьонке

Доріс Кьонке отримала диплом в католицькій теології. Вона є керівником Інформаційного жіночого центру в Штуттгарті. Ця організація надає дорадчи послуги та підтримує мігранток в скрутних ситуаціях. Цільовою аудиторією є мігрантки, які вийшли в Німеччині заміж, жінки, які стали жертвами торгівлі людьми або примусової сексуальної експлуатації, а також східноєвропейські доглядальники та доглядальниці, яких експлуатують в їх роботі в Німеччині. Пані Кьонке має також довголітній досвід в міжкультурній освітній роботі та була багато років керувницею Католицької міжнародної волонтерної служби. Закінчила додаткове навчання в гештальт-педагогіці та наданні систематичних дорадчих послуг, а також закінчила магістратуру з фаху „освітній менеджмент“.

Йорг Люєр

(*1965) З 2001 року заступник директора і керівник Берлінського відділу Німецької комісії справедливості та миру. Навчався в університеті Фрідріха Вільгельма у Мюнстері та у Вільному університеті у Берліні. У 1992 році отримав ступінь магістра з новітньої історії, католицької теології та політології. З 1996 року референт з питань політики безпеки при Німецькій комісії справедливості та миру при німецькій Конференції Єпископів у Бонні. З 1996 по 2005 роки член правління Акції спокути Служба справі миру. З 2004 року директор організації ФОЄР, яка сприяє діалогу між церквою, суспільством та політикою. З 3007 року секретар контактної групи німецької та польської Конференції Єпископів. З 2010 року член правління фонду “Втеча, Вигнання, Примирення”.

Владика Йосиф (Мілян)

(*1956) Єпископ-помічник Київської архиєпархії. 1979 року отримав благословення на початок кандидатури до монастиря. 1983 року зложив вічні обіти-схиму і прийняв ім’я Йосиф (світське ім’я Іван). 1984 року отримав дияконські, а потім ієрейські свячення (святитель Владика Володимир (Стернюк). Навчався в Інституті літургічно-пасторальної формації Люблінського католицького університету. У 1997 році призначений головою Патріаршої комісії у справах молоді. З 1997 року призначений настоятелем храму Пресвятої Євхаристії, Центру душпастирства молоді УГКЦ. З 2008 року призначений настоятелем храму Благовіщеня Пресвятої Богородиці при Патріаршому соборі Воскресіння Христового та головою Комісії культури Київської архиєпархії. У 2009 році Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви про призначення ієромонаха Йосифа (Міляна) Єпископом-помічником Київської архиєпархії. Головним святителем, у присутності Блаженнішого Любомира, був Високопреосвященний Владика Іван (Мартиняк).

Ірина Ключковська

Директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного Університету "Львівська політехніка", голова комісії Ради «Просвіти». кандидат пед. н., доцент.

Олександра Козанкевич

Викладач Вищої Духовної Семінарії у Дрогобичі. Доктор психологічних наук. Керівник Школи Сімейного Консультанта. Психотерапевт з питань залежності від алкоголю та наркотиків. Консультант Карітас в порадні для трудових мігрантів та потерпілих від торгівлі людьми.

Д-р. Олена Малиновська

Кандидат історичних наук, тема роботи: „Трудова міграція в соціально-економічній політиці Югославії“, доктор наук з державного управління з 2005 року, захищена дисертація на тему „Управління міжнародними міграціями в Україні в контексті європейської інтеграції“. З 1993 р. до 2001 р. - керівник підрозділу Державного комітету України справах національностей та міграції, головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень; автор більше 150 наукових робіт з питань міграції та міграційної політики.

Ігор Марков

(*1963) Завідувач сектору етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАН України, координатор проекту дослідження української трудової міграції у країнах перебування, здійснюваного Міжнародним Благодійним Фондом «Карітас-України». У 1985 р. Закінчив історичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. 1985-1995 — Інститут українознавства НАН України. З початку перебудови в СРСР брав участь у створенні перших неурядових організацій в Україні. Від 1999 року і донині, директор Лабораторії соціальних досліджень, 2003 р. - головний консультант Національного інституту з проблем міжнародної безпеки при Раді Національної безпеки і оборони України. З серпня 2006 р. заступник Голови Всеукраїнської громадської організації ”Українська Взаємодопомога” та співкерівник Дослідницької інституції „Світове українство” при Міжнародній громадській організації „Нова хвиля”, що об’єднують українських трудових мігрантів і структури допомоги заробітчанам.

Д-р. Крістіан Мюллер

(*1972) Референт по політичних та суспільних питаннях міграції в секретаріаті Німецької конференції єпископів. Навчання політології, історії, праву в Пассау та Фарйбурзі було закінчене захистом докторської роботи на політологічну тему. Окрім того - післяградуаційні карітативні студії та навчання теології в університеті Пассау.

Карін Папе

З 2007 року регіональний представник при WIEGO (Жінки у неформальних трудових відносинах: Глобалізувати і Організувати). Вивчала економіку. Карін Папе працювала у компанії Якобз Кава і є активістом профспілки «Food, Beverages and Catering Union“. Вона була міжнародним консультантом при промисловому проекті у Росії. З 2002 року вона працює при Global Labour Institut (Глобальний інститут праці) у Женеві у напрямку неформальні і небезпечні умови праці з соціальним фокусом на працівників домашніх господарств у Німеччині та Азії. З 2009 до 2011 була посланником до International Union of Food, Agricultural, Hotel, Restaurant, Catering, Tobacco and Allied Workers‘ Associations (IUF), міжнародним координатором при International Domestic Workers Network (Міжнародна мережа працівників домашніх господарств). З серпня 2011 року працює знову у WIEGO як координатор Об‘єднання працівників домашніх господарств у Європі. Крім того вона координує мережу працівників домашніх господарств у Південній, Центральній та Східній Європі.

Інна Підлуська

Була співзасновницею та президентом Фонду "Європа XXI", членом Громадської ради з питань забезпечення реалізації виборчих прав громадян України під час проведення виборів 2006 року при Президенті України. Наразі працює заступницею виконавчого директора Міжнародного фонду «Вдродження».

Оксана П’ятковська

(*1980) Науковий співробітник Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка». Закінчила факультет міжнародних відносин Львівського національного університету ім. І. Франка, у 2002 р. (спеціальність: міжнародні відносини). З 2002 року – молодший науковий співробітник. З 2009 року – докторант на кафедрі міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії. Тема дисертаційного дослідження «Механізми регулювання міжнародної трудової міграції в Україні». Автор більше 20 наукових публікацій на тему міграції.

Гайке Рабе

Юрист. З 2000 року займається дослідницькими проектами. На даний час працює в Німецькому інституті прав людини. З 2009 року керівник проекту «Примусова праця сьогодні. Підтримати постраждалих від торгівлі людьми». Спеціалізація: насильство в сім'ї, проституція, торгівля людьми, правовий захист потерпілих.

Д-р. Кирило Савін

(*1976) Голова Українського Бюро Фонду імені Гайнріха Бьолля у Києві. Навчався у Київському національному університеті ім. Т.Шевченка, напрямок – міжнародні відносини. У 2000 р. там же захистив дисертацію. 06.2000 - 08.2001 – Дорадча группа німецької економіки при Українському Уряді / Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. 01.2003-09.2007 – Посольство Німеччині у Києві, відділ політики.

Григорій Селещук

(*1976) Голова Комісії УГКЦ у справах мігрантів. Навчався на фізичному (1993-1995), а потім на юридичному (2000-2006) факультетах Львівського національного університету ім. Івана Франка. З 2008 по 2010 роки член Міграційної комісії Caritas Europa. З 2008 по 2009 правовий консультант ERSO II субпроекту “Solidarity Net Ukraine” щодо реінтеграційної допомоги повертанцям із кран ЄС (Карітас Австрії, Карітас України). З 2007 по 2008 правовий консультант дослідницького проекту Української трудової міграції до країн ЄС та Росії Карітасу України. З 2004 по 2007 виконавчий секретар Комісії УГКЦ «Справедливість і Мир», відповідальний за міграційні проекти Комісії. З 2002 по 2007 науковий співробітник Інституту релігії та суспільства Українського католицького університету. З 1995 по 1999 Духовна формація у греко-католицькій спільноті Miles Jesu (Воїнство Ісуса).

Тарас Стецьків

(*1964) З 11.2007 р. – Народний депутат України VI скликання. З 1981-1986 рр. навчався у Львівському державному університеті ім. І. Франка, який закінчив за спеціальністю «викладач історії та суспільствознавства», історик. З 1986 по 1989 працював учителем у Львові. У 1989-1990 рр. молодший науковий співробітник Львівського музею українського мистецтва, м. Львів. 1990-1992 рр. Голова підкомісії узгодження законодавства в галузі прав людини Комісії ВР Української РСР, член Комісії Верховної Ради УРСР у питаннях законодавства і законності. 1992-1993 рр. Радник прем’єр-міністра України. 1993-1994 рр. Член Комісії ВРУ у питаннях законодавства і законності. Був Членом комісії ВРУ з питань правової політики і судово-правової реформи, та з питань бюджету. З 02.2005 до 09.2006 рр. Президент Національної телекомпанії України. З 09.2006 р. до 08.2007 р. - Радник Президента України. Громадська діяльність: в різні роки з 1991-2006 рр. був членом Партії демократичного відродження України, Народно-демократичної партії, партії “Реформи і порядок”. На сьогодні позапартійний.

Ірина Сушко

(*1974) Керівник громадської організації «Європа без бар’єрів», що фахово досліджує візово-міграційну політику в контексті європейської інтеграції. З 1991 по 1996 рік навчалась у Державному педагогічному університеті ім. В. Винниченка, м. Кіровоград. Після одержання фахової освіти за спеціальністю «Історія та народознавство», працювала у школі №140 м. Києва на посаді заступника директора з навчальної роботи з 1996 по 1998 та на посаді викладача історії та політології Університету економіки та права (КРОК) до 2009 року. З 2000 року працювала у аналітичному центрі «Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України» на посаді «керівник проектів» та «експерт з візово-міграційних питань».

Д-р. Олександр Сушко

Олександр Сушко працює науковим директором Інституту Євро-Атлантичного співробітництва з червня 2006 року. До того часу працював координатором Моніторингової програми (1999-2000), політичним аналітиком (1998-1999) та Директором Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України (2000-2006). Отримав наукову ступінь кандидата політичних наук (міжнародні відносини) у 1998 році в Інституті світової економіки та міжнародних відносин НАНУ. Стажувався в Монтерейському центрі дослідження проблем нерозповсюдження, США (2002). Професійна діяльність - аналіз процесів європейської інтеграції, відносин Україна-ЄС, Україна-НАТО, зовнішня, внутрішня та безпекова політика України. Олександр Сушко є ініціатором низки проектів у сфері свободи пересування в Європі, зокрема громадської ініціативи «Європа без бар’єрів».

Вольфганг Темплін

Керівник віддфлу фонду ім. Гайнріха Бьолля у Варшаві. Філософ і публіцист. Співзасновник правозахисної групи «Ініціатива Мир і Права людей» у НДР (1985). 1991 – 1993 співзасновник та член партії Союз 90. Працював у сфері публіцистики та політичної освіти дорослих. Видав численні публікації щодо історії НДР, об‘єднання Німеччини, актуальних подій у центральній та східній Європі. Працював науковим співробітником при федеральному уповноваженому у справах обробки документів Служби державної безпеки колишньої НДР.

Др. Тіслер-Маренда

Політично – правовий референт з питаннь міграції та інтеграції з фокусом на міграційні закони та правові питання інтеграції і міграційної політики при Німецькому Об’єднанні Карітас. Навчалася за фахом правознавство у місті Ерланген. У 2002 році захистила історично – провову дисертацію до теми Імміграція та надання притулку.

Ральф Фюкс

(*1951) Член Правління Фундації Гайнріха Бьолля. Cтудіював суспільні науки, економіку та історію, був активістом студентського руху в Гайдельберґу та Бремені, в 70-х роках належав до ліворадикальної групи. У 1982 р. вступив до партії Зелених. У 1985-1989 рр. був членом Бюрґершафту міста Бремена. У 1989 р. обійняв посаду спікера федерального правління Зелених. У 1991 р. повернувся в політику міста Бремена і став сенатором з питань розвитку міста та охорони навколишнього середовища, а також бургомістром в Бременській «коаліції світлофор». Головні напрямки його роботи – сталий розвиток, міграція, майбутнє Європи та міжнародна політика.

Павло Хобзей

(*1960) Голова постійної комісії з питань євроінтеграції, транскордонного співробітництва та зв’язків з українцями за кордоном. Випускник Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Кандидат фізико-математичних наук за спеціальністю теорія ймовірностей і математична статистика. З січня 1986 р. по вересень 1991 р. працював науковим співробітником Інституту прикладних проблем механіки і математики АН УРСР у м. Львові. З 1994 р. по 2002 р. обіймав посаду начальника Управління освіти Львівської міської ради. З 2002 р. по 2005 р. навчався в докторантурі Академії державного управління при Президентові України. З квітня 2005 р. по червень 2010 р. працював начальником Головного управління освіти і науки Львівської облдержадміністрації. З листопада 2010 р. працює проректором з науково-педагогічної роботи Українського католицького університету. У 2010 році обраний депутатом Львівської обласної ради від політичної партії «Наша Україна».

Д-р. Норберт Цирус

(*1960) Eтнолог, науковий співробітник Гамбурзького інституту соціальних досліджень у відділку „Нація та суспільство“. Основні напрямки роботи: соціальна та культурна антропологія робочої міграції, соціологія нелегальної міграції, методи якісного соціологічного дослідження. Вибрані публікації (німецькомовні): Міграція без кордонів? Політичні можливості поводження з нелегальними міграційними рухами. // Марен Миліус (ред. кол.), та ін.: Медицина для „Людей без паперів“. Права людини та етика в практиці системи медичної допомоги. Гьоттинген, 2011; разом з Дітою Фогель, Катрін де Боер: Торгівля людьми з метою експлуатації праці. Розвідкове дослідження щодо форм проявлення, причин та кількості даного явища в вибраних галузях в Берліні та Бранденбурзі. Берлін: Міжнародна організація з міграції (IOM), 2010.

Ольга Черкез

(*1982) Координатор проектів в німецькому благодійному фонді “AWO Heimatgarten” (м. Бремерхафен). В 1999 – 2004 рр. навчання в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова за спеціальністю: англійська та німецька мова і література. В 2000–2007 рр. аспірантура, фах – порівняльне літературознавство. В 2002–2007 рр. кореспондент у газеті «Вечірня Одеса». Організатор семінарів, конференцій, круглих столів, координатор наукових досліджень.

Віктор Чумак

Директор Українського інституту публічної політики (УІПП). Отримав вищу освіту з права у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та військову освіту фахівця з експлуатації артилерійських систем у Хмельницькому вищому артилерійському училищі. Кандидат юридичних наук. У 1999, 2000 роках визнавався лауреатом та переможцем у Всеукраїнському конкурсі на краще професійне досягнення “Юрист року”. Автор 37 наукових праць. До створення УІПП (травень 2010) працював директором Департаменту політичного аналізу та безпеки Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД). У 1992-2004 році працював на керівних посадах у Державній прикордонній службі України, у 1981-1992 роках – на командних посадах у Збройних Силах СРСР. Генерал-майор юстиції запасу. Був членом української делегації на переговорах України з ЄС щодо укладання Угоди про реадмісію та підписання Плану дій Україна – ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ.

Штефані Шіффер

(*1965) З 2006 р. – голова неурядової організації «Європейський Обмін» у Берліні. Вивчала славістику та історію в Тюбінґені та Мюнхені. З 1992 по 1995 р. була директоркою неурядової організації «Німецько-Російський Обмін» у місті Санкт-Петербург, займалася створенням мережі центрів підтримки НУО в регіонах, програмами обміну для молоді, активістів правозахисного руху та журналістів. З 1997 по 2006 р. обіймала посаду директорки неурядової організації «Німецько-Російський Обмін» у Берліні. Член Правління Об’єднання «Права людини в Білорусії», член фундації Гайнріха Бьолля.

Др. Філіпп Швертманн

З 2006 року керівник відділу протидії торгівлі людьми при Міжнародній організації з міграції Німеччини, координатор регіонального відділу в Берліні «Берлінська срілка протидії торгвілі людьми з метою трудової експлуатації». Вивчав культурологію в місті Пасау (Німеччина) і Кордоба (Іспанія), захистив докторську дисертацію на тему «Фонди як організайії, що сприяють розвитку громадякського суспільства», працював при різних фондах та дослідницьких інститутах (напр. у інституті філантропії та громадякського суспільства Мецената при університеті ім. Гумбольдта, Берлін) і при раді по міграції, Берлін – Бранденбург.

Відгуки в ЗМІ

 Укрінформ, 29.02.2012

 

 Укрінформ, 29.02.2012

 

Українська Греко-Католицька Церква, 29.02.2012

 

Німецька Хвиля, 02.03.2012

 

Громадський простір, 03.03.2012

 

Українська Греко-Католицька Церква, 02.03.2012

 

Німецька Хвиля, 05.03.2012

 

МІОК "Львівської політехніки", 05.03.2012

 

Міжнародний Фонд Відродження, 05.03.2012

 

Українська Греко-Католицька Церква, 05.03.2012

 

Карітас в Україні, 06.03.2012

 

Nova Ukraina, 10.03.2012

 

POLIT.UA, 13.03.2012

Підсумки конференції

Фотогалерея